Південь Франції: Прованс, Лангедок і Корсика

Рона, впадаючи у Середземне море, немовби ділить узбережжя на дві частини. У східній частині знаходиться область Про-ванс-Лазуровий берег, у західній - Ланге-док-Руссильйон.

Пагорби та узбережжя Лангедоку майже всуціль зайнято виноградниками. Це одна з найбільших у світі областей винарства. Тут м'який клімат, спекотне й сухе літо. Проте великої шкоди завдають виноградникам північні вітри з гір, особливо містраль — найсильніший з вітрів.

У дельті Рони гніздяться рідкісні рожеві фламінго, ібіси та лебеді. Щоб зберегти унікальний куточок природи, тут організували заповідник.

На схід від Роци берег порізаний бухтами й затоками, де в сиву давнину знаходили притулок фінікійські, грецькі, римські судна. На цих берегах ішла жвава торгівля, і в 6 ст. до н. е. тут засновано торговельну колонію Массалія (Массилія) - тепер місто Марсель. У 3 ст. до н. е. виросло селище Ніцея - сучасна Ніцца.

З кораблів, що виходять із Марселя, на синій морській гладіні добре видно скелясті острови. На одному з них, за переказом, містився замок Іф - там в ув'язненні довгі двадцять років провів герой роману Дюма «Граф Монте-Крісто».

Східний берег Середземного моря захищений від північних вітрів Альпами. Будь-якої пори року тут тепло й сонячно, голубе небо й голубе море. Тож недарма ці місця називають Лазуровим берегом, або Рив'єрою. Вздовж узбережжя багато маленьких містечок , кемпінгів , розкішних вілл. Величні гори оточують найбільше місто Рив'єри - Ніццу, що потопає у квітах. За містом маслинові гаї сусідують з виноградниками, фруктовими садами. Пахтять плантації квітів та ефіроолійних культур.

Неподалік від Ніцци знаходяться Канни. Місто, знане на цілий світ як центр одного з найбільших кінофестивалів. Від Канн недалеко до міста Грасс, славного своїми парфумерними фабриками.

Від південних берегів Франції до Корсики 170 км. Маленький скелястий острів посеред спокійного голубого моря відомий на весь світ: тут народився Наполеон Бона-парт. Люди на цьому острові живуть скромно, бідніше, ніж на материку; годуються тим, що ловлять рибу, вирощують виноград, цитрусові, обслуговують туристів.

У корсиканських горян збереглися тисячолітні звичаї родоплемінного устрою. Найстрашніший з них - вендета, кровна помста за вбитих або покривджених родичів. Його знають у кожній родині. Багато жінок носять на Корсиці чорну сукню й чорну хустку на знак жалоби. У горян є особливі пісні-плачі, що їх співають над тілом убитого. Основний мотив цих пісень - заклик до помсти.

Серед перших турбот молодої сім'ї - турбота про поховання. Одночасно з новим будинком іноді починають будувати родинний склеп: покійників тут не закопують у землю, і це ще один звичай корсиканців.

Населення на Корсиці підкоряється не адміністрації, а старійшині клану. Кланом тут називають велику групу людей, пов'язану родинними узами.